Прихід у нашу країну повномасштабної війни змусив переглянути не лише глобальні цінності, але й турботу про власне психічне здоров’я, ставлення самих до себе. Нині українці відчувають різноманітні емоції, як-от гордість, сум, страх, гнів, радість і сором. Іноді впродовж дня ці душевні переживання, почуття можуть змінювати одне одного, утворюючи своєрідні емоційні гойдалки, що особливо ускладнює здатність залишатися стійкими та зберігати внутрішній баланс.
У таких умовах критично важливо не лише розпізнавати власні емоції, а й уміти ними керувати, щоб уникати імпульсивних реакцій та підтримувати психоемоційну рівновагу. Саме розвиток емоційної компетентності допомагає краще адаптуватися до стресових ситуацій, зберігаючи емоційну стійкість навіть у найважчі часи.
Що ж означає «бути емоційно компетентним»? Це не про те, щоб «не плакати» або «тримати все у собі», а про те, щоб дозволити собі бути живою людиною. Визнати: мені страшно, я втомився, злюся. Відтак зробити крок далі – зрозуміти, чого потребую, що мені допоможе відчути себе краще. Це може бути розмова з близькими, молитва, обійми, тиша, допомога іншим. Тобто, емоційна компетентність – це здатність усвідомлювати власні емоції, визнавати їх існування та розуміти їхню природу. Вона полягає в умінні приймати всі емоції, навіть негативні, без самозвинувачень і знаходити шляхи їх конструктивного вираження. Важливо не лише відчувати, але й розуміти, що саме ці емоції можуть бути корисними – вони вказують на наші потреби, межі, страхи чи радощі. Наприклад, злість може допомогти нам захистити власні кордони, а тривога – залишатися пильними та захищати себе та близьких. Уміння обробляти й правильно реагувати на ці почуття дозволяє уникнути емоційного виснаження й підтримувати внутрішній баланс у будь-яких обставинах.
Для розвитку емоційної компетентності особистості з листопада 2024 року до травня цього року на базі Тернопільського національного медичного університету імені Івана Горбачевського за підтримки міжнародного благодійного фонду United Help Ukraine зреалізований всеукраїнський волонтерський проєкт з емоційної компетентності SMUHA. Він складався з трьох великих етапів, які охоплювали різні вікові категорії – дорослі, діти, підлітки. Кожен етап містив п’ять занять, які проводили щотижня на теми: аутопсихологічна компетентність, емоційна саморегуляція, емоційна відповідальність, резильєнтність емоцій, декапсуляція емоцій. Ця програма допомагала учасникам дізнатися, як особисті емоції можуть впливати на поведінку, взаємодію з іншими людьми та здатність до відновлення після травмувальних подій. Важливою частиною проєкту була практика саморегуляції – як залишатися спокійним і врівноваженим в умовах стресу та як сприяти відновленню внутрішнього балансу через здорові методи самопідтримки.
Заняття для дітей та підлітків мали більше інтерактивних методів: через гру, руханки, малюнки та історії вони вчилися виражати й розуміти власні емоції, що значно покращило їхнє емоційне самовизначення. Студенти охоче долучалися до занять, ділилися власними викликами, запитували про стратегії самодопомоги. Для дорослих наголос ставився на практичних інструментах емоційної саморегуляції та зниження стресу. Такий підхід дозволив кожній групі учасників знайти найбільш ефективні методи роботи з власними емоціями в конкретних життєвих ситуаціях. Після завершення всіх етапів ми провели опитування учасників щодо емоційної компетентності з тим, аби покращити їхній психоемоційний стан, розуміння особистих і чужих емоцій, власних способів підтримки резильєнтності.
Які кроки можна зробити вже зараз, аби покращити власну емоційну компетентність?
- Навчитися розпізнавати власні емоції – дати відповідь на питання: «Що я зараз відчуваю?» і назвати емоцію, потім виміряти її інтенсивність за шкалою від 1 до 10.
- Прийняти цю емоцію, тобто дозволити собі відчувати те, що відчуваєте, незалежно чи це приємні чи неприємні емоції.
- Безпечно виразити емоцію – через фізичну активність, прогулянку, спілкування з близькими чи творчість. Для кожного є власний ефективний спосіб безпечного вираження емоцій.
- Вчитися зважати на власні емоції, тобто більш свідомо реагувати на ситуації, ухвалювати рішення, не піддаючись імпульсивним або надмірно емоційним реакціям.
- Підтримувати позитив навіть у складні часи, адже це важливо для відновлення ресурсів. Зосереджуватися на позитивних аспектах життя, виховувати добрі думки та почуття. Можна скористатися такими практиками, як майндфулнес, практика вдячності, підтримки добрих соціальних зв’язків.
- Плекати чуйне ставлення до себе та доброзичливість. Коли відчуваєте дискомфорт від емоційних переживань, подумайте, що може покращити ваш стан.
Ці маленькі кроки зможуть покращити вміння взаємодіяти з власними емоціями. Якщо ж ви помічаєте, що ваші емоції надто сильні, накривають вас і вам складно з цим впоратися, можете звернутися до фахівця з ментального здоров’я – психолога, психотерапевта чи психіатра.
Тетяна ГУСЄВА,
доцентка кафедри психіатрії, наркології та медичної психології